23 жовтня 2013 року відбулися парламентські слухання на тему: «Доступність та якість загальної середньої освіти: стан і шляхи поліпшення». Андрій Шевцов, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри ортопедагогіки та реабілітології виступив перед учасниками слухань із доповіддю про першочергові проблеми впровадження інклюзивної освіти та розвитку спеціальної освіти для дітей з обмеженнями життєдіяльності.

Зокрема, він зазначив, що освітянами України чимало зроблено у напряму розвитку інклюзивної форми навчання, але попереду ще багато роботи і тут головне, на думку професора, не наробити незворотних помилок, пам’ятаючи про лікарський принцип «Не зашкодь!». Вводити дитину з важкими порушеннями психофізичного розвитку у загальноосвітню школу, яка часто-густо не готова для цього, це теж саме, що саджати пасажира у літак, в якому немає другого пілоту, штурмана, карти, зручних крісел, палива тощо.

Професор Шевцов висловив занепокоєння тим, що запровадження інклюзивної освіти іноді відбувається не професійно і головне необґрунтовано з точки зору корекційної педагогіки, спеціальної психології, медицини. Він наголосив, що через інтенсивний процес розбудови інклюзивної освіти ми в жодному випадку не повинні знищити унікальну систему спеціальної освіти, як в інтернатній формі, та і в екстернатній. У певних випадках тільки вони врятують майбутнє дитини. Адже іноді це взагалі єдина медико-педагогічно обґрунтована можливість дати освіту певним категоріям дітей, які неспроможні «взяти програму» в умовах інклюзивного навчання.

           І саме спецшколи та їх колективи мають той унікальний навчально-методичний досвід, спеціальну програмну та інформаційну базу, фахівців, літературу, реабілітаційну базу тощо, які необхідні цим дітям. Спецшколи мають стати потужними ресурсно-методичними центрами для системи загальної середньої освіти у цьому питанні.

Отже, паралельно із запровадженням інклюзивної форми навчання він запропонував всебічно підтримувати й удосконалювати спеціальну освіту, зокрема і школи-інтернати.

У той же час, наприклад, потребують суттєвого перегляду Типові штатні нормативи спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (наказ Міністерства освіти і науки України від 05.12.2008), зокрема, необхідно введення посади спеціального психолога, вчителя-реабілітолога, розширення медичного персоналу тощо.

Потребує суттєвого вдосконалення також штатний розпис інклюзивних шкіл і на цьому економити не можна. Андрій Шевцов зазначив, що не припустимо вводити дитину з важкими порушеннями у розвитку в загальноосвітній простір, якщо у конкретній школі не створено відповідних умов. І ці умови дорого коштують.

Це велика омана, що інклюзивна форма навчання коштує дешевше ніж навчання в спеціальній школі. Насправді, вона - дорожча. І суспільство має бути готовим платити за цю форму навчання заради «особливих» дітей.

Було наголошено, що про спеціальні умови для навчання таких дітей потрібно потурбуватися негайно, адже залишати їх невирішеними є дуже небезпечним. Необхідно закріпити їх наявність у загальних школах на законодавчому рівні, тоді простіше буде закласти відповідну вартість у бюджет держави.

Серед цих спеціальних умов:

-          створення безбар'єрного архітектурного освітнього середовища та спеціальних гігієнічних умов для навчання дітей з вадами здоров’я;

-          підготовка спеціалізованого навчально-методичного забезпечення, спеціальних освітніх технологій корекційного спрямування;

-          перепідготовка та підвищення кваліфікації відповідних кадрів для фахового корекційно-реабілітаційного супроводу дітей з вадами здоров’я різних нозологій;

-          організація корекційної, психолого-педагогічної, медичної та техніко-реабілітаційної підтримки учнів;

-          урахування в навчальному процесі індивідуальних освітніх потреб учня на основі диференційованого підходу відповідно до порушень у психофізичному розвитку;

-          запровадження спеціальних технологій та адаптивних технічних засобів навчання, сучасних інформаційно-комунікаційних та комп’ютерних технологій, створення спеціалізованої матеріально-технічної бази;

-          соціально-психологічна адаптація дітей до навчання в інтегрованих (інклюзивних) класах та відповідно формування в учнівському середовищі толерантного ставлення до дітей з інвалідністю, формування у дітей розуміння проблем «особливих» учнів;

-          організація спеціальної роботи з батьками, зокрема і здорових дітей;

-          організація спеціалізованого трудового виховання, корекційного фізичного виховання, спеціалізованої професійної орієнтації тощо.

Було зазначено, що суспільство поступово вирішує деякі з цих проблем. Наприклад, Інститут корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова в цей час готує асистентів вчителя інклюзивних закладів, корекційних педагогів, спеціальних психологів, логопедів, вчителів-реабілітологів для системи інклюзивної освіти.

Що стосується удосконалення системи управління спеціальною та інклюзивною освітою, то необхідно створити в структурі МОН загальноміністерське Управління зі спеціальної та інклюзивної освіти, яке б переймалося питаннями навчання дошкільників, школярів та дорослих з інвалідністю на всіх рівнях (і не «відволікалося» б на питання сиріт, засуджених тощо). Це має бути наскрізне для всіх департаментів управління, підпорядковане заступнику міністра.

Якщо ми говоримо про рівний доступ всіх дітей до навчання без виключень, зокрема і з порушеннями у психофізичному розвитку, то очевидно паралельно з Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти у свій час необхідно було затверджувати і стандарт спеціальної освіти. Щоб не було розриву у часі і відокремлення одного стандарту від іншого.

На підсумок професор Шевцов зазначив, що ці всі проблеми цілком реально вирішити в найближчий час і толі можна з надією дивитися у майбутнє наших дітей.

Прес-служба університету