Уже вдруге доктор природничих наук, професор аерокосмічної інженерії в Технічному університеті м. Мюнхен, космонавт пан Вальтер Ульріх читає лекцію для драгоманівських студентів Фізико-математичного інституту, і вдруге спудеї слухають наче зачаровані.

Цього разу дивовижною видавалася навіть сама тема його виступу, що представляла науково-популярний огляд про майбутнє людства в нашій Сонячній системі та колонізацію Чумацького шляху «Quo vadis Homo? – Die Zukunft der Menschheit im Kosmos» («Куди йдеш, людино? – Майбутнє людства в Космосі»).

Пан Ульріх запропонував студентам трохи помріяти, а потім цілком реально визначити скільки часу ще людство проіснує у Всесвіті. Повністю логічно й вірно німецький вчений довів за допомогою математики й фізики, що про кінець світу людині задумуватися не варто. Цивілізація матиме справу з еволюцією людини, як такої, що є досить закономірним і нормальним. Через кілька сотень мільйонів років людина вже не буде людиною в такому вигляді, в якому вона є зараз, але тим не менше вона існуватиме, розвиваючись та еволюціонуючи.

Для підтвердження своїх слів пан Вальтер привіз із собою мультимедійну презентацію та відеофільм, завдяки чому наочно продемонстрував студентам шляхи й можливості життя людини майбутнього у Всесвіті як за межами рідної планети, так і на інших планетах і не лише Сонячної системи, а всього Чумацького шляху.

Космонавт розповів про побудову космічних ковчегів, що складатимуться із парних циліндрів довжиною 32 км та діаметром 6,4 км і зможуть вмістити до 10 мільйонів людей на площі в 1300 км². У таких ковчегах колоніями людство зможе жити за межами планети Земля і навіть переселятися на інші планети в космосі. І чим більше це видавалося неможливим і просто таки фантастичним, тим більше чомусь у це вірилося й сприймалося з легкістю.

У драгоманівців виникла з цього приводу маса запитань типу, «яким чином підтримуватиметься життя у таких ковчегах?», «як відбуватиметься фотосинтез?», «звідки з’являтиметься енергія?» та «чи реально взагалі їх побудувати?». Жодне питання пан Ульріх не залишив без відповіді, зокрема зауваживши, що усі технічні питання побудови космічних ковчегів є повністю реальними для втілення, адже ґрунтуються на наукових досягненнях 1977 року. Було б лише бажання.

Німецький дослідник був неабияк подивований активністю й зацікавленістю українських студентів та навіть загорівся азартом від їхнього бажання спілкуватися.

Однією з головних тез вченого під час лекції стало його переконання у особливій долі сучасної людини, яка, можливо, цього ще навіть не усвідомлюючи, стає очевидицею нової епохи свого розвитку – освоєння Космосу, що розпочалося 21 липня 1969 року.

Людмила КУХ,

прес-служба університету