Викладачі й співробітники Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова здійснили чергову історичну екскурсію визначними містами і містечками України. Дорога пролягла від Києва через Рівне, Дубно, Берестечко до Почаєва та Пересопниці. Екскурсія була організована активом профкому університету під керівництвом голови профспілкової організації професора Івана Горбачука. Враженнями ділиться доцент вишу Микола Кот.

«Цими дорогами в минувшину ходили славетні сини України – Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Михайло Драгоманов, Володимир Короленко, Леся Україна, Андрій Малишко, Максим Рильський, Микола Лисенко, Ніна Матвієнко й ін. Історичними шляхами гарцювали козацькі полки Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, Івана Богуна проти польської шляхти, звільняючи українські землі від рабського поневолення чужинських навал.

Характерним на той період був визвольний рух, очолюваний Кармелюком, Северином Наливайком, а також повстанський рух селянства (Коліївщина 1768р.). А 26-30 червня 1941 року в районі Дубно відбувалася одна з найбільших танкових битв Великої Вітчизняної війни.

Туристичні стежки пролягли героїчним подвигом Українського козацтва в битві з польським військом поблизу Берестечка 18 червня - 1 липня 1651р.

Полки Богдана Хмельницького зхрестили шаблюки з 150 тисячною армією поляків та 20 тисячною підтримкою іноземних найманців. У війську Богдана Хмельницького нараховувалось 100 тисяч козаків за підтримки 50 тисячного татарського війська. Протягом 10 днів війська Богдана героїчно відбивали атаки польського війська. У цій битві загинуло близько 30 тис. козаків, але цілком розгромити їх полякам не вдалося. Трагічний фінал битви пояснюється тим, що 50 тисячний загін Іслама-Гірея ІІІ не діяв на повну силу у зв’язку зі святкуванням мусульманського свята, яке випало на ті дні. Втрати, які зазнала кіннота татар від артилерійського вогню поляків, були сприйняті татарами як покарання Аллаха за порушення мусульманського звичаю. Відступаючи, татари забрали з собою Б. Хмельницького разом з вісімнадцятьма козаками охорони.

Незламна воля українського народу продовжувала збирати сили для поновлення подальшої визвольної боротьби проти польського гноблення українського селянства.

Проходячи землею, политою кров’ю славних синів українського народу, ми відчували потужну енергетичну силу, яка йшла від землі, змушувала битися серця ритмічніше, частіше. Низький уклін і шану ми віддали цій святій місцині, пам’ятнику в честь героїчних борців визволителів від польської експансії, подвиг яких увіковічений в монументі на підгірку. Слава героїв не померкне у віках.

Від Берестечка шлях проліг до комплексної споруди Почаївської Лаври (найбільша Православна святиня західної України, друга після Києво-Печерської Лаври). Монастир розміщений на високій кам’янистій горі. Засновником Лаври був Преподобний Мефодій, інок Києво-Печерської Лаври (Після розгрому Києва і його святинь татарами в 1240 році православні іноки утікали на захід і оселялися в місцині Почаївської гори).

Важливою подією того часу постала поява Божої Матері, яка залишила відпечаток своєї правої ступні. Від неї забило джерело цілющої лікувальної води, що дає можливість зцілюватися віруючим людям від різноманітних хвороб.

Славиться Лавра іконою Богоматері, яку привіз із Константинополя грецький митрополит Неофіт і вручив її Анні Гойській. Ікону Анна віддала монахам, які проживали на Почаївській горі. Ікона знаходиться в Успенському соборі над Царськими воротами в Зірковому кіоті.

Відвідавши святі місця Лаври, екскурсія повернулася до санаторію «Червона Калина». Там чекали драгоманівців відпочиваючі, бо на вечір був запланований концерт художньої самодіяльності. Тепло зустрічали присутні глядачі «Золоті голоси» університетських виконавців – Руслану Лоцман, Ніну Загребельну, Миколу Яретика, а ще гучніше дякували головному лікарю санаторію Миколі Сивому за виконання його авторських пісень.

На ранок автобус попрямував до села Пересопниця, яке в історії постало, як пам’ятка староукраїнської мови, де було завершено переклад Євангелія в 1561 р. писарем і перекладачем-монахом Григорієм. Євангеліє було створене за підтримки княгині Заславської (монашка Парасковії). Згодом Євангеліє було подаровано Переяславському кафедральному собору Іваном Мазепою. (Знаходячись у Переяславі, працюючи в Археологічній комісії, Тарас Григорович Шевченко поклонився унікальному пам’ятнику староукраїнської мови.)

На Пересопницькому Євангелії присягають на вірність президенти України (книга важить дев’ять кілограмів, зберігається в центральній науковій бібліотеці НАНУ).

Ознайомившись з експонатами музею, створеного нещодавно на історичному місці чоловічого монастиря в с. Пересопниця, ми поверталися до Києва, милуючись обабіч дороги барвами золотої осені.

Ми щиро дякуємо прекрасному гідові Ярославу Сивому за чудово організовану екскурсію історичними та героїчними місцями України».

Кот М.З.