Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова відомий широким міжнародним співробітництвом, адже має тісні зв’язки з понад 80 країнами світу. Одним з чи не найцікавіших проектів вишу є програма співпраці з китайським професійно-технічним коледжем міста Цяньчжоу. Розроблений проект передбачає навчання студентів-китайців за різними спеціальностями в Україні, зокрема студенти спочатку два роки вивчають українську і російську мови, а також окремі предмети китайською у коледжі в Китаї, а потім приїздять до України на 3-4 роки навчання в Драгоманівському університеті.

Весь час після підписання договору російську мову для китайців викладали наші педагоги. Це були умови обох сторін задля обопільного вивчення культури й ментальності народів, без чого побудувати повноцінну навчальну програму просто неможливо. Водночас це сприяло й спільному адаптуванню студентів-китайців і українських викладачів.

Нещодавно з восьмимісячного робочого відрядження з Китаю по завершенні усіх занять та іспитів повернулися спеціаліст відділу з роботи з іноземними студентами НПУ імені М. П. Драгоманова Вікторія Щепкіна, що викладала в КНР російську мову, та кандидат філософських наук, доцент кафедри управління і євроінтеграції Драгоманівського університету Юлія Бех. Зокрема, Юлія Володимирівна читала для китайських студентів «Вступ до спеціальності» з менеджменту. Викладачка люб’язно поділилася своїми враженнями та досвідом роботи в Китаї.

– Пані Юлю, це досить серйозний крок погодитись на таку тривалу поїздку. Довго зважували всі плюси і мінуси?

– Звичайно я серйозно поставилась до рішення. Вже кілька років китайські студенти приїздять до нас в університет навчатися за спеціальністю «Менеджмент», тому досвід викладання і навчання деякий вже був, і коли на кафедрі запропонували поїхати до КНР, я погодилась. Вирішила, що це хороша можливість здобути новий досвід. Китайська сторона надіслала пропозицію у липні минулого року, а 16 листопада я вже була в м. Цяньчжоу.

– Попередні роки лише викладачі російської мови працювали в китайському коледжі, щоб підготувати студентів для сприйняття спеціальних дисциплін в українському університеті. Якою була Ваша місія в закордонному навчальному закладі?

– Український викладач з менеджменту в китайському коледжі – ініціатива міністерства освіти КНР. По-перше, для студентів-китайців це було неабияке поглиблення та практичне застосування знань з російської мови, а по-друге, нам вдалося розтлумачити їм елементарну термінологічну базу предмета на іноземній для них мові. У такий спосіб планувалось полегшити студентам проходження бар’єрів адаптації й розуміння після їх приїзду в Україну.

– Програму, за якою викладався предмет, Ви отримали в китайському навчальному закладі?

– Ні. Повністю всю програму я розробляла самостійно та затверджувала на кафедрі нашого університету. Але варто зважити на те, що просто неможливо, будучи в Україні, писати програму викладання дисципліни для китайців, адже це не просто список тем та методик. Тут надважливо знати культурно-освітній рівень студентів, їх ментальність, систему освіти Китаю. Тому, коли довелось безпосередньо працювати, програма почала зазнавати різноманітних трансформацій і доопрацювань. Першим на заваді стало мовне питання, адже майже кожне російське слово, вже не говорячи про терміни та процеси для китайських студентів доводиться пояснювати, а це відповідно час. З цим пов’язана й неможливість подачі певної частини матеріалу для самоопрацювання, адже пріоритетним було не «зазубрювання», а розуміння. Всі методики доводилось урізноманітнювати, щоб зацікавити студента, та й для викладача це хороший спосіб проявити творчість.

– Пані Юлю, Ви працювали з українськими студентами і тепер маєте можливість порівняти їх зі спудеями іншої країни. Різниця відчувається?

– Безперечно і тут вже варто зважити на національність, що узагальнює ментальність, культуру, історію, мову. Це інший народ, що має власні цінності і пріоритети. Китайці – бездоганні виконавці. Інколи складається враження, що обов’язок для них найважливіше, тому наші викладачі дуже люблять китайських студентів. Якщо їм дати завдання – вони стовідсотково його виконають, до того ж протягом вказаного часу. Тут можна навіть не сподіватися почути відмовки нашого штибу «не встиг», «не зміг», «забув». Українським студентам лиш би позайматися творчістю, щось вигадати, додати від себе, китайці ж намагаються завжди виправдати очікування викладача. Щодо стосунків «педагог – студент» – це обопільна повага, яку неможна перекреслити навіть непедбачуваними життєвими обставинами. Якщо ж студенти-китайці ще й люблять свого викладача, то варто чекати на успіх будь-якої справи у такому колективі. Мабуть, цією своєю довірливістю вони й захоплюють. Кожного разу, коли ускладнюєш рівень завдань, бачиш як студенти намагаються його досягти. Цей процес безперервний, бо ж вони вчились розуміти, докладали максимальних зусиль, а це завжди тішить педагога.

– Перед від’їздом Ви сподівались отримати новий педагогічний досвід працюючи за кордоном. Очікування підтвердилися? Щось зможете використати в педагогічній практиці в Україні?

– Мабуть, кожного разу, коли людина щось змінює у своєму житті – це для неї новий досвід. У моєму випадку – це більше викладацькі методики, тому що коли спілкуєшся зі студентами на мові для них не рідній і їм потрібно пояснити складну тему, але ти усвідомлюєш, що невідоме не тлумачиться через невідоме, то доводиться вдаватися до таких слів, графічних і мультимедійних способів передачі інформації, що й сам інколи з себе дивуєшся. Якщо ж ти хочеш отримати розуміння, бо ж складність матеріалу з кожним разом все більше наростає, варто пояснювати кожне слово. В Україні я такої практики не мала, адже покладаєшся на словниковий запас спудеїв. Та й безперечно важливо стежити за реакцією аудиторії , яка завжди підкаже, що можна в певному випадку використати, а що не варто. Тому були й теми-табу і завдання-табу, що у ситуації з китайськими студентами просто не мали б змісту. За час роботи в КНР зявилося багато варіацій методик викладання. З упевненістю можу сказати, що буду застосовувати їх і в навчанні з українськими студентами.

– Які враження у вас залишились від знайомства з древньою китайською культурою?

– Їх безліч. За такий тривалий період часу в іншій культурі відкриваєш дуже багато нового для себе і про себе, тому що інколи ми й самі не усвідомлюємо своїх можливостей, переглядається власне ставлення до людей, науки, педагогіки зокрема. А Китай – дивовижна країна, де до неможливості тісно переплелись і співіснують постмодерна сучасність та глибокі традиції. Статика їхньої культури не може не захоплювати, зберігаючи у собі тисячоліття високої духовності, хоча це й не дивно, цьому сприяла їх історія.

Розмовляла Людмила КУХ

прес-служба університету