Студентка IV курсу Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Альона Боряк (кафедра фортепіанного виконавства та художньої культури, клас професора Тетяни Завадської) привезла з італійського конкурсу молодих виконавців ІІІ премію.

Це не перша перемога піаністки. Вона була відзначена на IX Міжнародному фестивалі слов’янської фортепіанної музики (Мелітополь, 2008 р. – диплом лауреата), І фестивалі диригентського мистецтва «Музична Таврія» (Херсон, 2009 р. – грамота кращого концертмейстера конкурсу), IV Міжнародному конкурсі «Санкт-Петербург у дзеркалі світової музичної культури» (Санк-Петербург, 2010 р. – І премія), Всеукраїнському фестивалі-конкурсі (Харків, 2010 р. – I премія).

Студентка поділилася враженнями від змагань та Італії загалом.

– Пані Альоно, розкажіть, будь ласка, детальніше, як Ви потрапили на конкурс. Що саме це були за змагання?

– Це XІV Міжнародний конкурс молодих виконавців «Pietro Argento» у місті Gioia dell colle в Італії. Завдяки великій мережі Інтернет ми подали заявку та потрапили до числа конкурсантів, серед яких юнаки і дівчата з різних країн світу. Важко навіть назвати їх кількість. Півроку підготовки конкурсної програми – і ось вона – Італія. У змаганнях був зазначений ліміт – до 25 хвилин. Я виконувала три твори. Як завжди така програма складається за стандартом: класична соната, п’єса, етюд і обов’язково ж твір українського композитора.

– Відомо, що у таких конкурсах зазвичай беруть участь студенти консерваторій. Чи важко було змагатися з такими конкурсантами?

– Так, тут були представлені зарубіжні консерваторії і звичайно, це зовсім інший рівень підготовки – більш професійний та високий. Наш Драгомановський університет у першу чергу готує вчителя, тому й спрямованість навчальних дисциплін у нас педагогічна. Але завдяки натхненній праці моїх викладачів, наставників, їхнім порадам і підтримці ми високоінтелектуальні, талановиті, духовні особистості. Звичайно, мріялось про перемогу і мені дуже приємно, що мої здібності оцінили й в Італії.

– Які враження привезли з Італії? Напевно ж з’явилося багато нових друзів?

– Враження найкращі. Особливо щодо організації самих змагань. Я вже побувала на багатьох подібних конкурсах і в Україні, і в Росії, але Італія – це щось особливе. Навіть у самому театрі, де проходив конкурс, панувала атмосфера високої духовності та естетики. Захоплювали товариські стосунки між учасниками. Кожен з нас знайшов там дуже багато друзів. Досі обмінюємося досвідом, розповідаємо один одному про різні змагання, в яких брали участь. Вдалося навіть познайомитись з головою журі конкурсу з італійської Академії музики (м. Імала) – сподіваюсь якось потрапити до нього на майстер-клас.

– Ви обрали місцем свого навчання саме педагогічний університет – плануєте пов’язати своє життя з вчителюванням? Чи, можливо, в майбутньому ступите на стежку професійного музиканта?

– Я займаюсь музикою все життя і хочу з нею бути й надалі. Щоб працювати вчителем, не потрібно відмовлятися від музики. Навпаки мистецтво – невіддільна частина вчительської професії. Воно надихає, гармонійно розвиває людину. Впевнена, що музика мені лише допомагатиме в житті.

Розмовляла Людмила КУХ,

прес-служба університету