Система політичних комунікацій забезпечує вільний потік інформації про суспільні справи.

а) Новинні ЗМІ, і державні, і приватні, політично незалежні;
б) ЗМІ визнають свій обов’язок сприяти суспільному інтересу за умов демократії;
в) У цьому відношенні, ЗМІ конструктивно працюють, щоб вільно і незаангажовано інформувати громадян про суспільні справи;
г) Демократичні цінності притаманні професійним нормам журналістики;
д) Високі стандарти професійної компетентності серед журналістів;
е) Політичні актори визнають легітимність ролі незалежних ЗМІ;
ж) Існує ефективний правовий захист незалежної журналістики;
з) ЗМІ вільні від політичних маніпуляцій;
и) Усім значним політичним інтересам надано доступ до ЗМІ і вони можуть вільно висловлювати свої погляди.

Вільний потік інформації про суспільні справи: чи забезпечують його українські ЗМІ? (В. Фісанов)


Аналізуються стан і тенденції розвитку вітчизняних медіа з точки зору їх здатності забезпечувати громадянам вільний потік інформації про суспільні справи. Певний, досягнутий після 2004 року, рівень демократичності вітчизняних медіа, що таки забезпечують в Україні потік варіативної політичної інформації (принаймні порівняно з Росією), тим не менш залишає актуальними й проблемними питання щодо ціннісного змістовного наповнення інформаційних потоків, а також репрезентації ними суспільних інтересів. Останні часто підміняються політичними інтересами власників медіахолдингів, владних і кланових угрупувань, непропорційно великою часткою маніпулятивного, комерційного або суто розважального контенту.
Активні дебати та владні декларації щодо розвитку суспільного телебачення, що активно обговорювались після «помаранчевої революції» 2004 року, без політичної волі їх втілення так і залишились лише гарними побажаннями. І хоча за оцінками експертів, жорстка політична цензура епохи Л. Кучми (так звані темники) відійшла в історію, але вітчизняний медійний простір й досі деформований контрольною редакційною політикою власників медіахолдингів (часто за сумісництвом бізнесменів-політиків, представників політичних кланових угрупувань) і журналістською самоцензурою. Масовим явищем у вітчизняних ЗМІ стало комерційно-маніпулятивне використання медіа у політичних цілях (так звана джинса), особливо у виборчі періоди. Робиться висновок про те, що «ситуація в медіасфері розвивається таким чином, що залежність в діяльності ЗМІ, насамперед, від власників і оплачуваних «замовлень» з боку політиків, залишається не просто помітним явищем, а й, мабуть, збережеться як засаднича тенденція в найближчі 7-10 років».
Актуальними проблемами українського медійного простору залишаються вимоги щодо підвищення відповідальності ЗМІ перед суспільством, у перспективі закріплені навіть на правовому законодавчому рівні, створення мінімально залежних від власників і їхньої редакційної політики громадських медіаканалів, формування та утвердження громадянських механізмів саморегулювання в межах журналістського професійного цеху, зокрема йдеться про підвищення професійних стандартів журналістики, чесність та об’єктивність журналіста, про якість і об’єктивність інформаційного продукту, його адекватну репрезентацію широких суспільних інтересів.

З текстом доповіді можна ознайомитись у прикріпленому файлі (див. нижче)