Є у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова місто дуже молоде і давнє водночас. Цієї зими воно святкує свій 15-річний ювілей. Це народний студентський театр Вавилон. Це кілька поколінь талановитих акторів-початківців, десятки зіграних вистав, сотні неймовірних (бо вони часто таки дійсно неймовірні) персонажів, десятки сотень звичайних і незвичайних людських історій, доль, життів.

Дуже хочеться сказати – це команда професіоналів (від головного режисера і до костюмера, гримера, декоратора), які усе життя вчаться жити. Але найправильніше було б сказати, що Вавилон – це дух, атмосфера, щось невидиме і зриме одночасно, в яке ти потрапляєш щоразу, коли приходиш до них гості, байдуже на виставу, майстер-клас, репетицію і просто випити чаю. Напевно важко знайти серед драгоманівців людину, яка не любить вавилонян.

Може тому цей народний студентський театр уже 15 років міцно тримається на своїх підмурівках і став візитною карткою цілого Драгоманівського університету.

Все у них не традиційно, бо ж творчі люди. От і ювілей свій вони відзначили двома яскравими прем’єрами вистав за п’єсами Михайла Білана «Вовки-лебеді чи Вовки та щастя» та «Рот». Публіка шаленіла від постановок, які примушували думати. Ну справжній тобі інтелектуальний театр.

А ще була фотовиставка «Вавилону» в арт-просторі «Скло», багато спілкування, емоцій і неоціненних вражень.

Прес-служба університету