Кабінет Міністрів 22 травня 2019 року схвалив нову редакцію Українського правопису, яка замінить версію 1992 року. З цього приводу вирішили поспілкуватися зі спеціалістами НПУ імені М.П. Драгоманова і дізнатися їх погляд на нові зміни і вплив нового правопису на життя українського суспільства. Своїми думками поділилася професорка, завідувачка кафедри культури української мови нашого університету Світлана Володимирівна Шевчук.
– Доброго дня! Пані Світлано, з 3 червня почав діяти новий Український правопис. Скажіть, будь ласка, чим зумовлені ці зміни?
– Найперше, нова редакція українського правопису має на меті стабілізувати, унормувати строкату, а подеколи хаотичну мовну практику, наприклад, уживання літери ґ, передавання буквосполуки ck у запозиченнях тощо. По-друге, реформування українського правопису ‒ це відновлення національно втрачених рис, нав’язаного уподібнення до російської ортографічної практики, позаяк розрізнювальні ознаки української та російської мов було сховано правописом. По-третє, це спрощення правопису, вилучення застарілих явищ.
‒ Чи погоджуєтеся Ви з думкою І. Огієнка: «У культурного свідомого народу-нації не провадиться більшої боротьби за правопис: цю справу спокійно вирішують учені та уряд, а громадянство приймає урядовий правопис»?
‒ Так, погоджуюся. Відтермінування нагальних правописних змін пов’язано із заполітизацією цього питання, боротьбою протилежних позицій щодо української правописної ідентичності. Саме тому, на мою думку, зміни у чинному українському правописі ми повинні сприйняти як нагальну потребу часу, як свідчення національного поступу та самобутнього розвитку нашої мови. А державні, освітні установи повинні сприяти реалізації цих змін через просвітницьку діяльність.
– Чого саме стосуються зміни?
– Зміни можна обʼєднати у дві групи: зміни в написанні слів і варіативні доповнення до чинної норми. Здебільшого вони стосуються слів іншомовного походження. Проте докладніше про зміни можна буде дізнатися на спецкурсах, зорганізованих для працівників університету, та на заняттях з дисципліни «Нова редакція українського правопису», яку буде, сподіваємося, введено до навчальних планів усіх факультетів як для бакалаврів, так і для магістрів. Це важливо, бо незабаром студенти підуть до школи на практику або ж працювати на місці вчителя.
– Які зміни, внесені до українського правопису, все-таки спростили його?
– Творці нової редакції орієнтувалися на специфіку історичної й діалектної основи української мови, на мовну практику українського письменства та перекладачів. Спрощено написання пів з іменниками, менше стало дефісів у запозичених словах та ін.
‒ Як Ви вважаєте, чи легко будуть впроваджуватися запропоновані зміни до чинного українського правопису?
‒ Хочу одразу наголосити на тому, що в кожній країні, де здійснювалось реформування, воно здійснювалося з великими труднощами. Часто цей процес розтягався у часі, завершувався без очікуваних сподівань із поверненням або до старої традиції, або паралельним функціонуванням старої та нової ортографічної практики, що часто призводило до правописного хаосу. Маю надію, що у нас цього не станеться. І реформа правопису поверне нас у нормальний, науковий, національно наповнений мовосвіт. Ми маємо скористатися можливістю позбутися чужої форми, що встигла часом спотворити і сам зміст.
– Яке майбутнє, на Вашу думку, нової редакції українського правопису на тлі ортографічних змін?
– Правописна комісія повернула до життя низку особливостей «харківського» правопису 1928 року. Лише за умови вільного володіння сучасними нормами української мови студенти зможуть презентувати себе як фахівці та обійняти омріяні посади, а це можливо внаслідок вивчення цих змін на практичних заняттях з відповідної дисципліни. Усім бажаю успіхів у вивченні правописних норм.
Дякую за приємну бесіду! Розмову вела Тетяна Урись.
Прес-служба університету
