Це лише вирвана з контексту фраза глядачів, які залишали залу після останньої в цьому театральному сезоні вистави народного студентського театру «Вавилон» «Зачаровані потвори», що відбулася в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова 19 червня 2013 року. Чи то й справді в знаки далося завершення сезону, чи сама вистава спонукала, чи то молоді актори вирішили не на жарт здивувати глядача, але емоції, як кажуть між молоді, «зашкалювали».
У виконанні «Вавилону» «Зачарованих потвор» український глядач побачив вперше. Для молодого театру це уже традиційна прем’єра на завершення, себто для інтриги й ще більшого бажання нових зустрічей.
Шоу абсурд, як позиціонували його вавилонівці в анонсах, за мотивами п’єси С. Щученка й справді вирізняється з-поміж усіх постановок театру. Глибоке філософське наповнення й досить пряма життєва приземленість змісту вистави та інтригуючий сюжет тримає увагу глядача й примушує до напруги.
«Ми дуже переживали наскільки та як буде сприйнята постановка, - ділиться думками одна з режисерів вистави (звукооператор і режисер О. Шашко) та художній керівник театру Ірина Савченко, - «Вавилон» і справді ще такого не грав, а вистава досить неоднозначна».
Незважаючи на все високого художнього та катарсисного рівня вавилонівцям вдалося досягнути. Дрібні суспільні негаразди, що переростають у глибокі соціальні проблеми сучасності, близькі кожному громадянину планети й ті, що ведуть до руйнування особистості фізично й психологічно, - не погодитися з акторами було просто неможливо.
До того ж, зірковий склад - Дмитро Пустовіт, Сергій Міщенко, Микола Гринишин, Вікторія Сурмак, Аксенія Адаменко, Тетяна Шелепко, Олексій Бордунов, Анна Сидорова, Марія Козир, Дмитро Волкович, Олександра Тарсакова, Соломія Кащій, Олена Старча, Вікторія Тищук. Переконані, після цієї вистави шанувальників у них побільшає. Чого вартий лише Фердинант у виконанні Дмитра Пустовіта або Михайло – Сергія Міщенка. Дорослу експресію і реалістичність характерів акторам вдалося відтворити дуже природно, до того ж не потрапивши в полон якоїсь набридливої історичної стереотипності й однозначності.
Не менш цікаво було дивитися й за жіночими персонажами: цнотлива й білосніжна Олена, яку зіграла Аксенія Адаменко, або ж надривна й морально вульгарна в тенденціях сучасності Ніна, в яку перевтілилася Марія Козир, перенесли глядача безпосередньо в простір картини, що все більше й більше нагадувала не так сцену, як життя поза стінами зали. Нічого незвичного і разом з тим усе відверто незвичне, гіперболізоване з тонким ароматом іронії.
Не можна не відзначити й дебютанта сцени цього дня Анатолія Сірика, якому вдалося дуже щиро перевтілитися в рогоносця й невдаху Семена. До речі, мабуть саме цей персонаж викликав чи не найбільше емоцій в глядачів, частенько зовсім суперечливих. Що й казати, Сірику роль вдалася. Можемо сподіватися, що у «Вавилоні» загориться ще одна зірка.
А поки глядачі «перетравлюють» емоції та з нетерпінням чекають нового театрального сезону, актори «Вавилону» поїхали завойовувати південну сцену. Дві вистави, у тому числі й «Зачаровані потвори» вавилонівці представлять на Міжнародному фестивалі молодіжних театральних колективів «Південні маски 2013». Залишається побажати театралам удачі та повернення з перемогою.
Людмила КУХ,
Прес-служба університету,
Фото Ірини ТИЩУК
