10 березня 2008 року о 19:00 у колонному залі імені М.Лисенка Національної філармонії України відбулося урочисте літературно-мистецьке дійство "Прометей", приурочене 194-річчю з дня народження Т.Г.Шевченка.
"І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій
Не забутьте пом'янути незлим, тихим словом", -
публіку заворожував мелодійний спів Національного заслуженого академічного народного хору України, що носить ім'я свого засновника - відомого українського композитора і хорового диригента Григорія Гурійовича Верьовки. Окраса і гордість українського мистецтва, діамант хорової культури України озвучував поетичні шедеври Великого Кобзаря, велетня слова і духу Тараса Григоровича Шевченка.
"Сьогодні - свято національного мистецтва, національного оберегу, національної гордості", - розпочала урочисте дійство Тетяна Іванівна Андрущенко - мистецтвознавець, заслужений працівник культури України, кандидат філософських наук, доцент - ведуча і одна із організаторів урочистого дійства. "Творчість Т.Шевченка і надалі залишається елітарним явищем для широких мас, - продовжувала Тетяна Іванівна." І справді, усю велич багатогранного мистецького генія Тараса Григоровича важко збагнути з першого знайомства із шевченківськими творами.
"Добре жити тому, чия душа навчилася творити добро", - крилатий вислів великого Кобзаря є надзвичайно актуальним на сучасному етапі.
Славетні мистецькі колективи втілювали Шевченкові думи у музичну форму. Заворожена публіка теплом своїх сердець та гучними оплесками щиро завдячувала організаторам урочистого вечора - за неповторне святкове дійство і, безумовно, в думках кожен був вдячний Тарасу Григоровичу за неповторну поезію. Було озвучено славетні "Думи мої, думи мої...", "Зоре моя вечірняя...", "Нащо мені карі очі, нащо чорні очі...", "Садок вишневий коло хати..." та інші. Перед глядачами, щораз вражаючи неповторною майстерністю, виступили: мішаний хор (художній керівник - заслужений діяч мистецтв України, доцент Павло Ковалик, Хор регентського відділення (художній керівник - заслужений діяч мистецтв України, доцент Дмитро Болгарський), жіночий хор "Павана" (художній керівник - заслужений діяч мистецтв України, доцент Людмила Байда), хорова група ансамблю пісні і танцю "Червона калина" (художній керівник - заслужений діяч мистецтв України, професор Зиновій Корінець), малий симфонічний оркестр (мистецький керівник - заслужений діяч мистецтв України, професор Василь Федоришин) та театр "Вавилон" Інституту української філології (художній керівник - доцент Ірина Савченко).
"Шевченко став Гомером України, а його Кобзар - народною Біблією", - продовжувала Т.І.Андрущенко. Але не тільки через поезію ми можемо пізнати могутній талант Тараса Григоровича, а й через живописні твори великого майстра, що звучать до нас мовою фарб та ліній. Цікаво, що Пантелеймон Куліш у свій час зазначав: "Найбільшим талантом Т.Шевченка був його неперевершений спів та вміння тонко відчувати народну пісню".
Філософія, народна пісня та малярство, - це ті три древа, які М.Костомаров назвав визначальними в описі характеру українця. "В особі Т.Шевченка ці древа сплелися в одну велику крону", - наголосила Т.Андрущенко.
Тарас Григорович в своїм мистецтві створив гармонію Всесвіту. І як прекрасно поринати у шевченківські радості та печалі, замилування, гнів, бунт проти несправедливості, так майстерно обрамлені у прекрасні поетичні форми!!! Ти занурюєшся у глибину думок, уяви, фантазії великого майстра, генію та таланту якого немає меж, і мимоволі сам стаєш одним із образів пера Кобзаря.
Однією з визначальних рис творчості Т.Шевченка є його народність. Народна пісня і літературна традиція, підпорядковані законам мистецтва - ось форма літературного світу Тараса Григоровича. Наскільки складно змалювати надзвичайно багатогранний - щирий, щедрий, розкутий, працелюбний характер українців у витончені віршовані обрамлення! Але для генія невгасимого Світоча це не виникало труднощів.
Т.Шевченко - символ національної єдності. Адже скільки неодхідно волі та мужності, щоб навіть в епоху жорстокого царського диктату, як і великий Прометей з античної легенди, бути взмозі пожертвувати собою заради боротьби на благо народу, свого народу.
Перший проректор Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова Володимир Павлович Бех у заключному слові до концертного дійства зауважив: "Хоч пройшло уже 7 поколінь, творчість Т.Шевченка і досі розмовляє до нас живою мовою, актуальною для кожного. Шевченко - геній, що вміло зобразив українську душу та українську долю."
А.Авдієвський - Герой України, директор-проректор Інституту мистецтв при НПУ ім.М.П.Драгоманова був справжнім маестром свята, яке облагородило душу всіх присутніх, завороживши таїнством прекрасного, не залишивши байдужим нікого. "Реве тас тогне Дніпр широкий", - могутній спів хору під керівництвом Анатолія Тимофійовича наче виривався із стін Національної філармонії України, окутував Європейську площу та рвався туди... на дніпровські кручі, де "вітер... додолу верби гне високі...". Переповнена публіка аплодувала. А.Авдієвський наголосив: "Шевченко вдихнув у наші душі те невмируще, що зробило нас українцями".
І ви, сучасники мої, не забувайте полум'яного слова Кобзаря. Нехай його заповіт буде світилом на звивистих дорогах життя, а Шевченкові поучання кожен носить в серці як молитву, молитву національного єднання та гордості. І щоденно, немов у хлібі насушному, потреба у поучаннях добра, правди й честі нехай воскресає у кожній душі та втілюється в славні діла синів Украни, гідних гучного ім'я свого Великого Прометея.
