Доки драгоманівські штабісти допомагають абітурієнтам з оформленням пакету потрібних документів і орієнтацією в навчальному корпусі, батьки та приїжджі гості відпочивають в актовому залі НПУ, знайомляться з проспектами про університет, спілкуються з працівниками вишу. Своїми враженнями вони ділилися й з Прес-центром НПУ.

Мама Катерина (м. Житомир): Хороший університет, приємні працівники Приймальної комісії та хлопці, що зустріли нас на вході. Турбуються, що б ми не заблукали бува, завжди порадять, підкажуть куди підійти. Я вражена такою організацією, бо коли їхали сюди із сином, то налаштовувалися на довгі черги, неможливу спеку й трошки було лячнувато.

Мама Олена (м. Чернігів): Слава Богу, чекаємо лише півгодини. Донька вже реєструється. Телефонувала – просила не турбуватися – її провели в потрібний кабінет, все показали й розповіли. Тому в мене таке враження, що можна було мені й не їхати, але все ж вона в мене одненька, тому й переживаю. Дуже сподіваємося вступити в цей університет. Про нього гарно відзиваються наші друзі – кажуть тут добрі викладачі.

Тато Віктор (м. Звенигородка): Ми тільки приїхали, тому ще зовсім не чекали й не відчули всієї «радості» черг. Донька вже десь на верхніх поверхах реєструється, думаю, скоро повернеться й підемо дивитися Київ. Враження від університету звичайні. Ми вже давно про нього чуємо, правда тільки добре. Дай Боже вступити, той побачимо, як тут буде вчитися моїй дитині.

Бабуся Ганна (м. Копичинці): Ми приїхали з далеку. Вже у кілька університетів документи подали, але внучка дуже хоче тільки сюди, на вчительку молодших класів буде вчитися. Каже, бабусиними стежками піде. А Драгоманова обрала, бо тут і мама її колись вчилася. Дуже приємна атмосфера у вас в університеті, хоч і людей багато й оце задурманили мабуть усім тут голову, а всі посміхаються, на всі питання відповідають. Як Бог поможе, то будемо вчитися.

Мама Антоніна (м. Луцьк): Серед київських університетів чомусь вибрали саме цей. Ну це вибір доньки. Я сама викладач з вищого навчального закладу й навіть, каюся, відмовляла її трохи, бо ж далеко й столиця – у грошовому еквіваленті дорого. Але донька в мене вперта, яку вже виховала. Ми вступаємо в Інститут іноземної філології, конкурс дуже великий й бажаючих багато, тому нам видали талон з номером на завтра, щоб не чекати тут під дверима, кажуть сьогодні вже не втрапимо, тож підемо Київ вивчати.

Батько Анатолій (м. Іванівка): Зі спекотної Херсонщини приїхали і сподіваємося завтра вже додому повернутися. Людей у вас звісно дуже багато. Я навіть і не думав, що стільки може бути. То, мабуть, університет такий популярний. Але нам сказали не турбуватися. Оце сиджу в актовому залі, сина десь ці секретарі забрали, але телефонував, сказав скоро повернеться. Він дома по Інтернету зареєструвався, то тоді кажуть тут на місці вже все швидше відбувається. Враження хороші, ще б вступити сюди.

Сестра Аліна (с. Райгород): Я сама студентка НПУ. Вже три роки навчаюся. От і сестру сюди вступати привезла. Дуже подобається наш університет головним чином за те, що викладачі тут хороші, з розумінням ставляться до кожного. І атмосфера взагалі сімейна. Абітурієнтів сьогодні звичайно багато, а батьків, таке враження, ще більше. Ночувати будемо в гуртожитку. Як на мене, це чудова послуга для іногородніх, адже куди цим бідним мамам подітися. А Драгоманівські гуртожитки найкращі в Києві. Що тут скажеш, я пишаюся своїм університетом.

Мама Тетяна (м. Срібне): Ой, людей дуже багато. Де-не-де й пройти зовсім не можна, а ще душно на вулиці. Тут уже скоро й у цій залі буде важко дихати. Та мені здається, батьки мусять зрозуміти й у більшості розуміють, що університет хороший, того й попит великий, того наче й повільно воно все рухається. Чекаємо вже трохи давно, але рятує привітність працівників університету. Молодці! Завжди посміхаються, все розповідають, що не запитай, дружні між собою. Буду рада, якщо син буде тут вчитися.

Що ж, батьки сподіваються на краще, вірять у своїх чад й дуже приємно, що вірять і довіряють університету, який обрали. Дякуємо за враження, приємні слова й щирість. Хай вам щастить!

Розмовляла Людмила КУХ,

Прес-центр університету