Дійсно змагальницька система партійної політики, що ефективно представляє широкий спектр суспільних інтересів та сприяє врахуванню різних інтересів.
а) Немає бар’єрів до формування партій та змагання;
б) Внутрішні партійні процеси забезпечують відкритий доступ до інформації та чесність у висуненні кандидатів на посади та виборі лідерів;
в) Системи внутрішнього партійного правління є прозорими та заохочують участь громадян;
г) Виборчі кампанії забезпечують достатньо інформації, щоб полегшити інформований вибір;
д) Фінансування партій та виборчих кампаній регулюється, що забезпечує достатній рівень чесності у змаганні та створює упевненість у чесності системи;
е) Електоральна система призводить до результатів, що адекватно відображають розподіл підтримки різних партій;
ж) Усі учасники погоджуються, що процеси партійної політики чесні та легітимні.
Система партійної політики в Україні (О. Міхеєва)
Аналізуються особливості партійної політики в Україні та різні критерії її демократичності. Зазначається, що специфікою процесу становлення багатопартійності в Радянському Союзі, а згодом і в незалежній Україні було те, що багатопартійність формувалася в умовах слабкого громадянського суспільства, відсутності у громадян політичного досвіду, здатності висловлювати та відстоювати свою позицію. Саме тому становлення багатопартійності інтенсивніше підштовхувалося «згори», ніж формувалося як ініціатива «знизу». Не менш важливим моментом становлення багатопартійності є вкрай короткий історичний період її формування. Цими обставинами великою мірою пояснюється те, що переважна більшість партій формували свою стратегію скоріше не з ідеологічних настанов, задекларованих у програмних документах, а з суто прагматичних міркувань, часто як бізнес-проекти окремих економічних угрупувань і кланів. Партійні диференціації часто формувалися за найбільш первинними локально-регіональними характеристиками потенційних виборців.
Пропонується типологія партій, представлених у сучасній українській політичній сфері: партії авангардного типу, яких характеризує надмірна заідеологізованість, схильність до крайніх оцінок, певна категоричність суджень і висловів; кадрові партії (в українському випадку це партії, що спираються на фінансову підтримку бізнесу або злиті з ним, які захищають, виражають чи лобіюють інтереси елітних груп чи кланів; а також ціла низка часто невеличких за чисельністю партій, що були створені «під лідера» – для задоволення його амбіцій чи інтелектуальних потреб.
Зазначається, що законодавче поле країни в цілому є демократичним, не створюючи бар’єрів для вільного виникнення та функціонування партій, для легального розвитку справжньої багатопартійності в Україні. Однак, попри сформованість правового поля, існують інституціональні та політико-культурні проблеми, які звужують можливості справжньої змагальницької системи, яка б дозволяла виборцям обирати партії, що виражають інтереси більшості населення зі збереженням прав меншості. Партійні процеси, які характеризуються недостатньою внутрішньо партійною демократією та існуючою системою номенклатурно-партійних висувань за ініціативою лідера партії та його найближчого оточення, не забезпечують достатньою мірою відкритий доступ громадян до політичної інформації та чесність у висуненні кандидатів на посади та виборі лідерів. Система внутрішнього партійного правління жодної з українських партій на сьогодні не виробила демократичного механізму відбору та висування політичних лідерів. Виборчі кампанії забезпечують громадськість певним рівнем інформації, яка полегшує поінформований і більш-менш усвідомлений політичний вибір. Разом з тим, посилюються різнобічні можливості маніпулювання громадською думкою. Об’єктивна презентація партійної інформації через ЗМІ ускладнюється тим, що в Україні існує проблема з їх незалежністю та об’єктивністю. Більшість потужних і впливових каналів ЗМІ є частиною медіахолдингів впливових українських бізнесменів, за сумісництвом – політиків та активних діячів партій.
Усі ці та інші особливості політичного процесу й партійної політики, вади реформування виборчих моделей (від мажоритарної до пропорційної), слабка соціальна структурованість суспільства не сприяють адекватній репрезентації існуючими політичними партіями широкого спектру суспільних інтересів. Більш того, на сучасному етапі виникають загрози монополізації політики кількома політичними силами, за якими стоять потужні фінансово-економічні угрупування та групи інтересів.
З текстом доповіді можна ознайомитись у прикріпленому файлі (див. нижче)
