12 листопада в Інституті української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка НПУ імені М. П. Драгоманова відбулася презентація Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» за участі засновниці конкурсу Тетяни Логуш. 7 найкращих сучасних митців слова – Тарас Томенко, Галина Вдовиченко, Тетяна Белімової, В’ячеслав Васильченко, Марія Ткачівська, Наталія Лапіна – завітали до вишу, щоби розкрити свої професійні таємниці студентам та надихнути їх на творчість.

«Час є тільки для гламуру»

Ущерть переповнена аудиторія. Ще кілька хвилин – і навіть стати не буде де. Двоє студентів заходять до приміщення і здивовано зупиняються:

-          Ого! А де ж ми сядемо?

-          Та не сядемо, як бачиш, взагалі. А може, візьмемо в сусідній аудиторії стільці й примостимося десь ззаду?

-          Можна.

За якусь мить вони вже несли стільці й були цілком задоволені, що матимуть нагоду бути присутніми на мистецькому заході. Ще кілька хвилин студентство, затамувавши подих, позирало на прочинені двері, очікуючи поважних гостей. І раптом до аудиторії зайшов перший письменник – В’ячеслав Васильченко, за ним – пані Тетяна Логуш та інші митці. Присутні враз ожили, підвелися й привітали гостей гучними оплесками.

Письменники зайняли місця й запанувала тиша. Кожен хотів почути виступ відомої людини, яка на якусь мить стала дуже близькою. Прекрасні модератори Анна Антохіна та Олена Семенишин, а за сумісництвом студентки Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка, першою до слова запросили засновницю конкурсу «Коронація слова» Тетяну Логуш.

Свою промову пані Тетяна розпочала зі слів: «Зараз у наших людей є час для гламуру, а для того, щоби замислитися над вічними запитаннями, чомусь немає. У погоні за примарним ми забуваємо про те, що маємо писати літопис сьогодення. Для цього, власне, і був створений конкурс «Коронація слова». До участі в ньому допускаються різні автори. Єдине обмеження – повна анонімність автора. Колись Микола Зеров зауваживв: «Нам уже 17, а ми ще нічого не зробили для суспільства». На мою думку, ця теза не втратила своєї актуальності й до сьогодні. Тому запрошую тих, хто має хист до письма, надсилати нам свої твори, пробувати сили й не переставати боротися навіть тоді, коли вас не буде гідно оцінено з першого разу».

«У нас одна дорога»

Наступною до слова була запрошена Тетяна Белімова, авторка книг «Вільний світ» та «Трояндовий джем».

«Писати я розпочала ще зі студентської лави, але серйозно зайнялася літературною діяльністю вже аж після свого тридцятиріччя. Коли написала першу книгу, то навіть не уявляла, куди з нею можна податися. Але якось увела в пошуковику комбінацію слів «Коронація слова» й, отримавши результат, відразу відчула, що це саме те, що мені потрібно. Ознайомившись із положеннями конкурсу, я подала заявку, й неочікувано для себе отримала третю премію. Мені ця ситуація чимось нагадує історію Попелюшки. А згодом був роман «Вільний світ» і перша премія».

Також письменниця наголосила: «Дуже важливо, що під час конкурсу всі автори перебувають у рівних умовах, де немає значення протекція, попередні успіхи й навіть ім’я».

«Коронація слова» - майстерня з виготовлення крил

В’ячеслав Васильченко – автор книг «Притулок для прудкого біса», «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки», «Fakir», відразу розвеселив серйозну публіку: «Прошу вибачити, що я сьогодні без пістоля. Ще не оформив всі необхідні документи на зброю». Цього року на Церемонії нагородження за роман «Tatoo. Читання по очах» він отримав спецвідзнаку «Золотий пістоль» від Андрія Кокотюхи.

«Написання твору чимось схоже на випікання хліба. Тільки замало просто скидати в купу необхідні інгредієнти. Потрібно працювати так, щоби тебе розцінювали потім як творця. Інакше затія не варта зусиль. Коли людина займається написанням книги, то має пам’ятати про об’єктивне змалювання дійсності. Але не можна заперечити той факт, що в літературі без магії не обійтися». Також В. Васильченко закликав студентів виявляти ініціативу, випробовувати себе, щоби не залишитися в тіні визнання.

Драма М. Хвильового

Цьогоріч у номінації «Кіносценарії» І місце посів сценарій Тараса Томенка «Будинок «Слово», написаний у співавторстві з Любою Якимчук. Т. Томенко розповів, що сценарій брав участь у читках «Terarium» у рамках Одеського міжнародного кінофестивалю. Сьогодні він перебуває на етапі підготовки до зйомки. Також автор наголосив, що незабаром стартуватиме кастинг для набору молодих акторів на ролі героїв стрічки.

За сюжетом Микола Хвильовий та Андрій Любченко їдуть до села, щоби на власні очі побачити життя сільських обивателів. Та картина, яка перед ними постає, вражає молодих діячів до глибини душі. У стрічці йтиме мова про той період історії, коли люди боялися говорити щось, не обдумавши кожну фразу бодай десяток разів, бо навіть стіни мали вуха. Т. Томенко розкрив таємницю: «Цей фільм буде сумішшю стрічок «Життя інших» та «Майстер і Маргарита».

«Ми до півночі пили каву»

Цьогоріч Марія Ткачівська отримала  спецвідзнаку від Олени Голубєвої: «Коронація – анімація» за кращий короткометражний анімаційний фільм «Цокає час».  І вже стала «талісманичоком» конкурсу.

М.Ткачівська авторка таких книг як «Обережно, діти», «Тримай мене, ковзанко», «збірки «Вона – королева і колонізаторка», «Він – повелитель і приборкувач», «Любов – бруківка всіх доріг».

«Коронацію слова» не можна не любити, бо вона не лише дає можливість проявити себе, а й оцінити рівень своєї майстерності, змінити українську літературу, наповнивши її новими іменами й героями», – зізналася пані Марія.

Авторка закликала молодь, як і її колеги, не боятися заявляти про свої твори світу, дотримуючись кількох простих, але водночас чарівних правил:

бажання (той, хто бажає, робить більше, ніж той, хто мусить);

наполегливість (не давати собі часу для «зайвого» відпочинку, щоби не втрачати дорогоцінні миті);

принцип Баха (потрібно натискати правильні клавіші в правильний час).

читання книг і самоосвіта.

На завершення авторка зацитувала поезію «Ми до півночі пили каву», котрою остаточно покорила серця студентів.

«У літературі є вершинні твори, але й графоманський дух теж»

Наталя Лапіна, авторка книг «Надія: спутані пазли», «Зодчий із пекла», розповіла студентам про «Роман з містом», зазначивши, що першу скрипку при написанні втору зіграла її сестра Світлана, яка, на жаль, не змогла бути присутньою на зустрічі. Вона розповіла уважним слухачам, що головна тема твору – кохання, яке зародилося на тлі романтичного, повоєнного Львова.

Також письменниця зауважила: «У літературі є вершинні твори, але й графоманський дух теж. На жаль, є автори, для яких немає значення зміст тексту, його цінність і літературна вага. У них є кошти або можливості, які вони використовують, наносячи літературі нищівного удару».

«У «Коронації слова» може перемогти людина з вулиці»

Останньою мала слово перед вибагливою публікою Галина Вдовиченко, авторка «Котячого репу», роману «Маріупольський процес», «Там, де він», «Пів’яблука»,  «Інші пів’яблука», «Бора».

Пані Галина зізналася, що до участі в «Коронації слова» навіть не думала, що статне відомою й успішною письменницею. Жінка працювала в газеті «Високий замок», паралельно працюючи над своїм першим романом «Пів’яблука»: «Коли я написала текст, то відправила його на конкурс і з трепетом чекала на результати. Але побачивши списки переможців, які оприлюднили на сайті у червні, я засмутилася, оскільки мого роману там не було. Проте трохи відійшовши, я вирішила взяти все у свої руки й запропонувала роман видавцю. І мені вдалося видати книгу. Як виявилося згодом, мій роман  не пройшов відбору на рівні експертної комісії, але сподобався читачам і засновникам. З того часу в конкурсі з’явилася ще одна відзнака – «Вибір видавця».

Також пані Галина зауважила: «У «Коронації слова» може перемогти людина з вулиці. Усе, що для цього потрібно, – бажання й текст».

Поставивши улюбленим авторам кілька уточнювальних запитань, студенти ринули купувати книги з автографами та робити фото на згадку. На позитивній ноті зустріч із митцями завершилася, залишивши в душах молодого покоління тепло, а в мозку –  крилату фразу, котру повторювали всі без винятку письменники: «Не бійтеся заявляти про себе!»

Головний редактор студентської газети «Сьоме небо»

Тетяна Крисюк