Форум видавців у Львові – це найбільший український книжковий ярмарок і Львівський міжнародний літературний фестиваль. ГО «Форум видавців» організовує захід щовересня з 1994 року, і майже відразу він стає одним із наймасовіших у Східній Європі. Створювався Форум як певний творчий простір, де б мали змогу зустрічатися і обмінюватися досвідом та ідеями фахівці з книговидання і зацікавлені особи. Але згодом він перевтілився в найочікуванішу подію не лише для представників видавничої сфери, але й для усіх людей, яким просто подобається читати.

 І чудовим способом пройнятись атмосферою свята книги є волонтерство, до якого вкотре долучаються студенти-філологи та видавці Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка.

Укритий першими тремтливими руками осінніх доторків Львів додав до свої ароматів іще один такий екзотичний запах для філолога, запах нової книжки. 10 вересня на тісненьких  і затишних вуличках загублюються сліди всіх писак, букіністів, книжкових акул і звичайно великих і маленьких Тисячі нових слів, кількасот нових видань, які  мелодійно овіяні мелодикою українського слова. На жаль, зараз той час, коли ми настільки потребуємо підтримки найбільшого і найжиттєдайнішого джерела – власне нашої, вишуканої і постмодерної літератури.

Загальна тенденція цього Форуму – Чорне сонце, яке так огортає наш  окрайчик сходу. Спілкуючись з письменниками  і майстрами слова, всі могли зауважити єдине: той постфактум деморального знищення української  свідомості не може не розбурхувати єдиного бажання - вилити на папір цілющі краплини крові втрат, згаслі вогники життєвих  історій, які б  розбудили в нас єдине – розуміння і єдність.

Багато книг поповнило колекцію філолога, зокрема Макс Кідрук «Бот. Гуаякільський парадокс», Андрій Любка «Карбід». На жаль, не вдалося відвідати всі заплановані заздалегідь заходи, але замість них потрапила на інші – не менш цікаві та захоплюючі, як от: презентація журналу «White Phoenix», слем у Underground (який виграв Ткачинський), білорусько-українські читання в Музеї ідей, кава з Ірванцем у Дзизі (що на Вірменській), двічі побували на виступі гурту Ахілес та Черепаха (дует Колі Кулініча та Юрка Строканя), а також разом з Вуличною поезією читала вірші біля Чотири дні безмежності, а точніше проукраїнського книжкового акваріуму, в якому стався справжній вибух подій.

Місто Лева вже вкотре спалахнуло новим сузір'ям українського слова, відлуння якого ще досі розгулює просторими, вузенькими, тісними і затишними вуличками сердець людей, що досі мають надію, уста якої тихенько пульсують з поштовхами крові: «Колись настане день й закінчиться війна..»

Студенти 4 курсу Інституту української філології

та літературної творчості імені Андрія Малишка