У Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова підведено підсумки конкурсу на кращий літературний твір на честь 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Першою премією відзначено поезію «Лист до Шевченка» студентки ІІ курсу Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Юлії Кириленко.

Голова журі конкурсу народний артист України, академік Андрій Демиденко відзначив високий рівень словесної майстерності студентки, активної учасниці літературної студії імені Андрія Малишка, очолюваної Андрієм Демиденком.

Вітаємо!!!

ЛИСТ ДО ШЕВЧЕНКА

                     Юлія Кириленко

                     студентка 2 курсу

                     Інституту української філології та

                      літературної творчості імені А. Малишка

Місяць срібнобрилий вирина з комори,

Сном медовострунним землю ніч вкрива…

Лихо браму темну відчиня Пандори,

На устах Вкраїни лиш твої слова.

Сон імлистим сяйвом огорне поснулих,

Їх в своїх обіймах змилує Морфей…

Біля свічки тіні кружаться сутулі,

Я пишу до тебе, волі корифей.

Лист в минуле… Знаю, вигадка абсурдна!

На листі адреса: «Канівська гора».

Я зімкну повіки… Третій відділ, судді,

Школа виживання, назва – Кос-Арал.

Скільки ж горя з чаші вилилось на тебе,

Слава й лихо поруч   на твоїх плечах…

Дід Дніпро нуртує сріблом гребель

І рятує слово, що гостріш меча.

З кріпака у франти, у столичні денді, –

Потім як злочинця повели на суд.

Шлях твій загадковий, хоч і не з легенди,

Не змілів ти серцем серед всіх іуд.

Доля згартувала твій характер болем,

Пеклом проводжала по Землі убрід,

Підкидала вітром з перекотиполем,

Та в скрижалях часу карбувала слід.

Слідом цим і досі лине вся Вкраїна,

На дереворитах тче твоє ім’я.

Горда, що скувала з міці й волі сина,

Дух твій не зламала рабства течія.

Полум’ям жагучим та червленокрилим

З попелу століття воскресаєш знов.

Зійдеш з круч могутніх по крислатих схилах,

Поглядом освітиш куполи церков…

Злинь до нас, Тарасе, подихом світання,

Принеси в долонях нам надії дар.

Сонцю для цілунків я підставлю рам’я,

Серцю найдорожчий пригорну «Кобзар».