проект

Звернення

європейського форуму ректорів педагогічних університетів,

 інститутів, вищих педагогічних шкіл Європи

до Президентів, Урядів та Парламентаріїв

країн європейського простору

(м. Київ, вересень 2011 р.)

Ми, ректори педагогічних університетів, інститутів, вищих педагогічних шкіл країн Європи, зібравшись в Національному педагогічному університеті імені М. Драгоманова (м. Київ, Україна), обговоривши проблеми та перспективи розвитку вищої педагогічної освіти європейського простору, констатуємо наступне:

- європейська педагогічна наука і практика у всі історичні часи -  від епохи великих Платона і Аристотеля й до наших днів -  виступала зразком для побудови педагогічних систем більшості країн світу. Особливих успіхів вона досягла у ХХ столітті. Видатні європейські педагоги – Ян Амос Каменський, Фрідріх Дістервег, Джон Локк, Марія Монтессорі, Жан-Жак Руссо, Антон Макаренко, Василь Сухомлинський, Костянтин Ушинський, Микола Пирогов – створили європейську за духом, розмаїту за своїм змістом і засобами досягнення мети школу навчання і виховання, яка на сьогоднішній день слугує своєрідною нормою і взірцем для розвитку педагогічної теорії і практики більшості країн світу;

- на жаль, суспільні катаклізми ХХ століття та трансформації початку ХХІ століття, головними з яких є глобалізація та інформаційна революція, міграційні процеси та тотальне утвердження ринкових відносин, на педагогічній теорії та практиці позначаються  переважно негативним чином;  навчання і виховання поступово втрачають свій гуманістичний дух і спрямованість, місце якого заміщують вузький прагматизм, вульгарна діловитість, показова успішність;

- катастрофічно знизилась роль вчителя як провідника наукового знання, гуманістичних цінностей і духовного багатства особистості; вкрай негативно позначається на педагогічному процесі практика деяких країн Європи приєднання педагогічних закладів освіти до класичних чи технічних університетів; вульгарно-прагматична й агресивно-активна  бездуховність особистості стає масовим явищем; загроза деградації, а може й вимирання людства, інспірована  втратою духовності, стала сьогодні співрозмірною з загрозою вичерпання природо-ресурсного потенціалу планети, ядерної чи екологічної катастрофи, розгортання інших глобальних проблем сучасності;

-  між тим, сучасна Європа, що інтенсивно об’єднується, потребує якісно нового, інтелектуально вищого і духовно більш багатого  суб’єкта – особистості, яка, залишаючись представником і провідником національної культури, постає, мислить, почуває і діє як громадянин Європи і світу, утверджує принципи європейської співдружності і співпраці, демократичні відносини між людьми, делегує їх у інші країни світу;

-  випестувати таку особистість може тільки вчитель, який знайде відповіді на виклики епохи й поверне в учнівську і студентську аудиторію класичне наукове знання, високу культуру, соціально-практичний досвід поколінь, загальнолюдські соціокультурні цінності, дух гуманізму і людинолюбства;

- Європа потребує нового вчителя, здатного виконати покладену на нього історичну місію; завдання його  підготовки цілком і повністю покладається на педагогічні університети, які мають здійснити ряд організаційних, змістовних і методологічних трансформацій, розпочати процес формування нового вчителя за єдиною європейською системою деідеологізованих і департизованих цінностей, базовими серед яких є толерантність, демократія, миролюбство, справедливість і солідарність;

- у відповідності з нагальними потребами часу ми звертаємось до Президентів, Урядів і Парламентаріїв  країн європейського простору щодо невідкладної і широкоформатної підтримки педагогічних закладів освіти, вчителя в широкому розумінні цього слова, який забезпечить підготовку нових поколінь у дусі процесів, об’єднуючих Європу, процесів, що поступово виводять Європу на новий цивілізаційний горизонт розвитку, утверджують її у якості зразка життєоблаштування для інших народів світу.