Політичні еліти обираються шляхом вільних і чесних виборів.

а) Загальне виборче право;
б) Офіційні правила й інститути, що забезпечують незалежність організації і проведеня виборів;
в) Механізми, що забезпечують якість і чесність системи реєстрації виборців;
г) Захист таємного голосування;
д) Механізми, що забезпечують якість і чесність обробки даних та звітування про результат виборів;
е) Регулювання фінансування партій і виборчих кампаній, що забезпечує розумну чесність у змаганні та забезпечує упевненість у чесності системи.

Чи обираються політичні еліти шляхом вільних і справедливих виборів? (Н. Аверкіна)

Досліджується система виборчого законодавства та процесу як фундаментальних ланок процедурної демократії в Україні з метою відповіді на запитання, чи забезпечують вони вільні та справедливі вибори політичної еліти країни. Методологія дослідження спирається такі методи: описовий – для розкриття сутності виборчого процесу в сучасній України; системний – для аналізу особливостей виборчої моделі як складової української політичної системи; інституціональний – для дослідження ролі й завдань інституту виборів у контексті світового досвіду.
Зазначається в цілому відповідний сучасним демократіям рівень законодавчо-правового та інституційного забезпечення виборчих процедур. Водночас наголошується на низці проблемних моментів, які все ще існують у виборчому процесі країні. Зокрема йдеться про відсутність єдиного виборчого кодексу, підстави утворення тимчасових виборчих дільниць не визначено жодним виборчим законом (взагалі: поняття постійних і тимчасових виборчих дільниць у законах про вибори не відображено); процедура складання списків виборців, закріплена у законах про вибори, має мало спільного з процедурою, передбаченою Законом «Про Державний реєстр виборців» тощо. Існують також проблеми прозорості фінансування політичних партій і виборчих кампаній, що й досі не належним чином відрегульовані на законодавчому рівні. Йдеться про те, що законодавство не стимулює скорочення витрат на виборчі кампанії; неузгоджено закони про парламентські, президентські, місцеві вибори в частині фінансування відповідних виборів; існують прогалини у правовому регулюванні порядку оприлюднення звітів про надходження й використання коштів виборчих фондів; у ЦВК відсутні достатні повноваження щодо контролю за фінансуванням виборчих компаній.
Особливу увагу на рівні законодавчого та інституціонального забезпечення виборчого процесу в Україні слід приділити розвитку прав, забезпеченню механізмів і можливостей участі громадськості, громадських організацій і ЗМІ у контролі за його чесністю та справедливістю.
Як наслідок цих системних вад і недоліків вітчизняні системи формування політичних еліт на національному і регіональному рівнях, зокрема складу парламенту та місцевих рад «можна вважати чи не найбільш закритими в Європі». Це, у свою чергу, породжує низку негативних наслідків: 1) поширення авторитарного стилю керівництва партіями; 2) зниження якісного складу представницьких органів; 3) уповільнення або згортання партійного будівництва на місцях; 4) зрощення бізнесу та влади, поширення політичної корупції тощо.
Подальші перспективи удосконалення виборчої системи пов’язані із законодавчим забезпеченням їх реформування в бік більшої прозорості, відкритості та справедливості виборчого процесу, пошуком оптимальних моделей виборчих процедур (зокрема, для парламентських виборів може застосовуватись пропорційна виборча система із запровадженням певних елементів її персоніфікації) і розвитком прав, забезпеченням механізмів і можливостей участі громадськості, громадських організацій і ЗМІ у контролі за його чесністю та справедливістю.
У доповіді також аналізуються стан і перспективи міжнародної технічної допомоги Україні у здійснені важливих демократичних реформ, зокрема у сфері виборчого процесу.

З текстом доповіді можна ознайомитись у прикріпленому файлі (див. нижче)