Політична залученість громадян.

а) Громадяни беруть участь у політиці (мінімальна вимога – ті, хто має право, голосують);
б) Громадяни цікавляться суспільними справами, уважні до них та поінформовані.

Політична залученість громадян (І. Бекешкіна)

На основі аналізу широкого масиву даних національних і порівняльних міжнародних соціологічних досліджень, експертних оцінок досліджуються особливості залученості українських громадян до політичних процесів. Зазначається, що участь українських громадян у політиці є процесом неоднозначним. З одного боку, громадяни доволі активно цікавляться політичними подіями – читають про них у пресі, дивляться по телевізору, активно обговорюють із родичами, друзями та знайомими. Особливо зріс інтерес до політики після “помаранчевої революції”, далі він поволі стихав, проте й зараз інтерес громадян до політики є на середньому рівні порівняно з країнами Європейського Союзу. З іншого боку, люди визнають, що політика для них занадто складна та що їм важко розбиратися в політичних подіях. Дослідження рівня обізнаності з певних питань, що дискутуються в суспільстві, виявляє, що рівень компетентності громадян справді доволі низький.
Тип політичної участі громадян України визначається як активне споглядання. В Україні й досі вкрай слабко розвинена учасницька політична культура, розуміння громадянами свого права вимагати від політиків роботи на задоволення інтересів громадян. Власне, єдиним реальним механізмом практичної участі громадян у політиці виступають вибори. Громадські організації за найактивнішої підтримки міжнародних донорських організацій багато зробили для того, щоб вибори в Україні були чесними й справедливими. Водночас вибори так і не стали справжнім механізмом впливу громадян на владу, оскільки після виборів політичні сили, що приходять до влади, починають діяти незалежно від волі виборців, які їх у владу делегували. Окрім того, сама виборча система та стан багатопартійної системи в Україні зумовлюють відсутність зв’язків політичних сил, що перемогли на виборах, із виборцями, їхніми потребами та интересами.
На основі аналізу особливостей залученості українських громадян до політичних процесів формулюються висновки й рекомендації для поєднання зусиль національного громадянського суспільства та міжнародних донорських організацій, які доцільно спрямувати в такі сфери:
1. Сприяння формуванню політичної компетентності громадян, зокрема через підтримку та поширення результатів аналітичної роботи та експертних оцінок незалежних дослідницьких центрів і громадських організацій, що працюють у різних сферах публічної політики.
2. Сприяння формуванню демократичної багатопартійності. Йдеться насамперед про просвітницьку діяльність щодо ролі політичних партій у сучасних демократичних системах: принципи їх побудови, розвиток внутрішньої партійної демократії, формування зрозумілих і послідовних партійний програм, розвиток різних форм зв’язку з виборцями в міжвиборчий періиод, прозорі для суспільства джерела фінансування тощо.
3. Сприяння формуванню політичної учасницької культури. Зокрема дуже важлива просвітницька робота з громадянами і особливо з молоддю задля підвищення їхньої обізнаності щодо своїх прав і можливостей впливу на владу та підтримка пілотних проектів на рівні окремих місцевих громад (там, де активно діють НДО) щодо організації комплексного впливу громадян на владу та контролю за її діяльністю (виконання виборчих обіцянок, контроль за використанням місцевого бюджету, контроль за реакцією органів влади на звернення громадян тощо).

З текстом доповіді можна ознайомитись у прикріпленому файлі (див. нижче)