Елементи демократичної політичної культури.

1. Громадяни розуміють ці головні цінності демократії та вірні їм:
• Повага до особистої незалежності;
• Свобода совісті, слова та зібрань;
• Рівність перед законом;
• Політична рівність;
• Рівність можливостей;
• Соціальна справедливість.
2. Громадяни вірні наступним цінностям демократичного процесу, які надзвичайно важливі для функціонування демократії:
• Рішення приймаються шляхом дебатів та обговорень;
• Існує толерантність до різноманітних поглядів та груп;
• Концепцію легітимності опозиції визнають і поважають. Зокрема, громадяни поважають право тих, із ким не погоджуються, висловлювати свої погляди, і вони мають право і можливість висловлювати ці погляди;
• Громадяни згодні із потребою приймати рішення шляхом узгоджень та компромісів.
3. Громадяни віддані легітимності системи. Вони приймають рішення, з якими не погоджуються, оскільки визнають легітимність процесів, через які ці рішення були прийняті.
4. Державні еліти та службовці знають та поважають межі своїх повноважень, розуміють свої обов’язки за демократичною конституцією та вірні легітимності системи.

Елементи демократичної політичної культури (А. Коломоєць, О. Ляшенко)
Досліджуються особливості політичної культури громадян України, рівень її відповідності за різними критеріями та проявами нормативним ідеалам ліберальної демократії. Зазначається, що у випадку України політичну свідомість і політичну культуру важливо розглядати не лише як показники чи індикатори наявного рівня демократії в суспільстві, а й як чинники та детермінанти процесу її становлення.
Зазначається суперечливий і неоднозначний характер рівня розвитку політичної культури сучасної України, яка поєднує авторитарні елементи комуністичної тоталітарної доби й паростки нових демократичних цінностей. На основі аналізу даних соціологічних досліджень і експертних оцінок припускається, що рівень політичної компетенції українців щодо таких базових цінностей демократії, як повага до особистої незалежності, свобода совісті, слова та зібрань, рівність перед законом, політична рівність, рівність можливостей і соціальна справедливість, є все ще незадовільним, а свідома підтримка громадянами цих цінностей є недостатньою.
Хоча культура суспільних дебатів і необхідних політичних компромісів й розвивається поступово, є підстави стверджувати про наявність суттєвого дисбалансу у представленості значної частини територіальних громад в органах влади, отже – і про значні обмеження для формування умов для повноцінної політичної дискусії. Й досі неврегульовані законодавчо стосунки влади й опозиції. Показники легітимності політичної системи та основних політичних інститутів України з боку громадян перебувають у кризовому стані. Разом з тим спостерігається досить суперечлива тенденція: за низької підтримки та рівня суспільної довіри до основних політичних інститутів вони продовжують функціонувати в досить безконфліктний спосіб, адже ефективні важелі впливу та громадянська компетентність і активність щодо контролю за інститутами влади з боку громадян доволі слабкі й нерозвинені.
Політична відповідальність як сформований інституціональний механізм в Україні відсутня. Утім, час від часу спрацьовує механізм електоральної відповідальності як окремих політиків, так і політичних сил. Робиться висновок про те, що “існування лише циклічного електорального контролю під час виборів, відсутність законодавчого підґрунтя та механізмів зворотного зв’язку з електоратом можуть мати загрозливі наслідки для розвитку демократичного суспільства в Україні”.
Таким чином, сучасна політична культура українського суспільства характеризується як “маргінальна” (“тобто така, що складається з культур різних соціальних груп, які ще не інтегрувалися в єдину політичну спільноту”) та “провінційна за характером” (“орієнтована на місцеві, регіональні інтереси, за винятком низки місць”).
Зазначається, що перспективи розвитку політичної культури українського суспільства полягають у формуванні громадянського суспільства з демократичними формами правління, у розвитку пріоритету прав і свобод громадян та утвердженні принципів верховенства права.

З текстом доповіді можна ознайомитись у прикріпленому файлі (див. нижче)